14.10.2016 16:49
Що ви могли не знати про зір та стріляння у стресовій ситуації - стаття з блога на сайті УАВЗ 
 
 Тема «зору при стресі» – дуже цікава і актуальна в наш час. Цю теорію можна знайти в роботах Германа Гельмгольца, Брюса Сідла та інших. 
 
 Отже чому при сильному стресі стрілець перестає бачити приціл зброї? 
 
 Трохи про фізіологію – акомодаційний апарат ока фокусує зображення на сітківці зі швидкістю від 350 мілісекунд до 1-ї секунди, залежно від віку, загального здоров'я ока та оточуючих обставин. Фокусування відбувається за допомогою напруження (фокусування на предметах вдалечині) та розслаблення (фокусування на поблизьких предметах) целіарного м'яза ока. 
 
 У стресовій ситуації активується симпатична нервова система. В кров миттєво вкидається адреналін, целіарний м'яз напружується і змінює кришталик ока для фокусування вдалечінь. Ось чому при сильному стресі майже неможливо сфокусуватися на предметах поруч з очима. 
 
 Також розширюється зіниця, щоб пропускати максимальну кількість світла і тим самим краще бачити ціль. Але це призводить до «тунельного зору», коли людина втрачає периферичний зір. 
 
 Втрата периферичного зору обумовлена рівнем підготовки та попереднім досвідом. Але в будь-якому випадку горизонтальний огляд звужується від 20% до 30% з 190 градусів (посередньо 155 градусів на кожне око). 
 
 Наше вертикальне поле огляду займає 60 градусів вище лінії візування та 70 градусів під нею. При тунельному зорі втрата вертикального огляду може досягати 40%. 
 
 При активації (наприклад через зовнішній подразник) симпатичної нервової системи та стисканні целіарного м'язу ока втрачається сприйняття глибини. Це пов'язано зі зміщенням зорової осі (стерео суміщення та зв'язок між очима) і проблемами контрасту між кожним оком. Через це може здатись, що об’єкт загрози знаходиться ближче, ніж насправді. Таке викривлене сприйняття більшим чином негативне, але воно має і позитивну сторону – сприяє кращій обробці та розпізнаванню загрози. 
 
 Ось спогади одного поліцейського, після його першої стрілянини: 
 
 ...Я схватився за пістолет і вихопив його з кобури. Мій перший постріл був від стегна. Я поцілив йому в живіт, трохи вище попереку. Я думав, що він впаде, тепер розумію, як це було безглуздо. Він вистрілив перед тим або після того як я витягнув пістолет. Я не відчув, що в мене влучили, не думаю що воно якось відчувалось. Я просто витягнув руку і стріляв. Потім мені сказали, що я вистрілив 12 раз. 
 
 ...Я рухався і шукав яке-небудь укриття. Я думав, що моя зброя несправна, або кулі застряють у стволі. Я нічого не чув. Все що я бачив – це його зброя. Потім він впав. Я перезарядився автоматично. Все відбувалося не так, як я очікував. Я взагалі не бачив прицілу. Я не пам'ятаю свій хват, стійку... Можливо, мої попередні тренування допомогли, але я не можу точно сказати. 
 
 Аарон Коуан, інструктор з Sage Dynamics, провів опитування серед своїх 110 студентів, які брали участь у сценаріях перестрілювань з використанням Simunition (тренувальних боєприпасів). 
 
 Ось результати опитувань: 
 
 1. При раптовій загрозі, чи бачили ви чітку або розмиту картинку прицілу? 
 - Ні: 90% 
 - Не пам'ятаю: 9% 
 - Так: 1% 
 2. Чи могли ви свідомо сфокусуватися і знайти свій приціл? 
 - У мене не було часу: 33% 
 - Ні: 31% 
 - Так: 23% 
 - Не пам'ятаю: 13% 
 3. Чи змогли ви автоматично прицілитися в яку-небудь мить сценарію? 
 - Ні: 65% 
 - Так: 20% 
 - Не пам'ятаю 15% 
 Попередній стрілецький досвід у студентів: 
 - 0-5 років: 20 осіб 
 - 6-10 років: 45 осіб 
 - 11-20 років: 28 осіб 
 - 21+ років: 17 осіб 
 Опитані студенти використовували пістолети: Beretta 92 та Glock 17 з прицілами OEM Beretta, OEM Glock, Glock Night Sights, Truglo TFO, XS Big dot, Trijicon Trijicon HD, Sawson Precision (fiber optic front). 

0 Comments
No results found.