С окрылёнными эмоциями после фестиваля, Я отправилась в свой любимый регион на воскреску. Как же приятно было увидеть друзей, несмотря на обстановку с COVID-19. И погода нам улыбалась. Но самое захватывающие это то, что наконец-то Я увидела своими глазами полигон «Бобурка» и отиграла там. Очень захватывающее место – с холмами, низинами и даже немного болота))) В общем – пострелушка удалась на ура. Ми и находили, и обороняли точки. Конечно, восходить на мертвяк или к штабу было нелегко, после марафона по холмам, но справлялись и с этим обстоятельством.
Единственную ложку дёгтя, такую огроменную слонячуюю ложку, в мою идеальную бочечку с медовыми выходными внёс крайне не приятный момент.
.
Во время очередной попытки атаки на точку противника, наша группа решила провести её с верху от дороги, сквозь разосли и густые кусты. Разделившись, Я пошла в обход, немного ниже по склону, так как примерно с такого уровня доносились выстрели. Заметив ещё 2их бойцов нашей группы слева от меня, Я снизив высоту до положения стрельбы с колена, установила зрительный контакт с ещё одним бойцом нашей группы, но уже справа от меня, стоящим в полный рост в высоких густых кустах. После установленного зрительного контакта, раздались выстрелы коротких очередей в сторону 2х бойцов левее от меня, что дало возможность бойцу с права от меня закинуть гранату непосредственно к противнику в окоп, и продолжить обстрел самого окопа. Как стало известно позже, с положения стоя прекрасно просматривается и становиться видимым не только окоп, в котором находился противник, но все возможные его передвижения в нём. Понимая, что моя стрельба в тот момент не принесёт желаемый результата, Я приняла решение принять положение лёжа, оставив привод на позиции, и по-пластунски добраться до окопа, что б наверняка – закинуть противнику гранату. Продвигаясь максимально прижавшись к земли, слушая всё это время взрывы гранат и перестрелку между бойцами моей группы и противником, мне таки удалось добраться до окопа и выполнить задуманное. Закинув гранату, мне меньше секунды понадобилось, чтобы оттянуться назад на расстояние 90 см. (не поленилась, даже замеряла длину толчкового шага). Граната оказалась чётко под ногами противника. Ура! Успех. Но не тут то было…… Находящийся в окопе противник, после взрыва моей гранаты, произвёл выстрелы в мою сторону. Понимая, что он мертвый, и находясь уже в полный рост, со стороны меня и других бойцов было сделано замечание данному игроку, на что в ответ понеслась безосновательная ругань. В этот момент противник понимался с окопа, и было замечено, что с под защитных очков-сетки текла струя крови – т.е. таки попали, и как минимум ранили ещё до попадания первых гранат?! Вместо цивилизованного разрешения данной ситуации, в ответ на аргументы и вопросы было лишь сказано, что: «Я увидел фиолетовую повязку и начал стрелять.» (на моей голове была шапка с фиолетовой повязкой) Вы представляете, какой звук был бы при попадании с такого расстояния или в бронник, или в голову? А какая адская боль? Себя Я люблю намного больше))) Со словами: «Ну понятно, профессура!» противник удалился в неизвестном направлении. Во избежание продолжения балагана и беспорядка, Я надела мертвячку и отправилась на мертвяк.
Но на этом все не закончилось. Сегодня, командир команды противника вместе с игроком нашей группы отправились на полигон проводить следственный эксперимент, выйдя со мной на связь. Увы, видеосвязь оказалась ужаснее некуда поэтому обошлись фото и обозначениями передвижений.
.
Вывод следующий: обвинение в «маклаудизме» очень неоднозначная штука. Не имея видео-фото доказательств, которые подтверждали бы факты, а ссылаясь лишь на увиденное от других игроков, очень сложно доказать свою правоту. Хотя зачем кому-то что-то доказывать - как минимум кровь с под очков уже о чём-то говорит! А проявить «боевое» достоинство, характер и воспитание увы не каждый может в спорных ситуациях. В конце концов это игра друзей, поэтому давайте жить справедливо и дружно!
с любовью, ваш Адвокат!😘
Дуже красиво все написано, і погода казка, і полігон чудовий, і пострілушка на ура, та все одно, складається враження, що найбільший смак та задоволення від гри все-таки був витягнутий з цього прикрого інциденту, бо йому приділено найбільшу увагу у цьому оповіданні. Ситуація може здаватися однозначною, якщо вислухати тільки одну сторону конфлікту. Навіть і не думав підіймати питання, незважаючи на те, що дуже не красиво, не по джентельменськи поставилися до гравця нашої команди. А саме, вистреливши йому в обличчя, коли він зняв балаклаву, щоб уважити гравця умовного противника своїм відкритим лицем, при обговорюванні спірної ситуації. Але якщо ви, Шановна Пані, все-таки наполягаєте, я викладу власну думку по цій ситуації. Знаю, що у сутичці був конфлікт з гравцем моєї команди (в котрій нажаль не зміг прийняти участь та вирішити все на місці мирно, щоб не виносити все у чати та відгуки по грі). Гравець піймав шар у лице, коли знявши балаклаву, вилазив з окопу, щоб вирішити питання. По перше дай Бог совісті гравцю, котрий це зробив. По друге це трошки відрізняється з тим, що ви пишите. Слідів крові на балаклаві, а тим паче патьоків, не було. Може постирав балаклаву, поки йшов на мертвяк?! Сумніваюся. Але це трошки звичне для страйкболістів питання, тому не зважаючи на все, пішли далі грати, щоб витягнути фану з інших ситуацій у грі. Наступного дня, до мене дійшла інформація, що один з гравців нашої команди жорстко маклаудив, а саме, по словах очевидця, при його штурмі, гравець отримав чергу у лівий бік, потім його закидували гранатами, від котрих він не зізнавався, а потім ще влаштував ругань. Дізнатися, хто саме це був, не склало труднощів. Але в мене не зістиковувалися де що. Початок цієї заварухи я застав. Вся команда була вишукана у лінію, та знаючи від мене, що до нас повзе умовний противник, готувалися до зустрічі. Перша граната влучно попала у мою зону пораження і з цього моменту я вже не був у цьому епізоді, бо пішов на мертвяк. Але пострілів (до гранати) у мій бік ніяких не було. А саме я був з лівого боку від звинуваченого гравця. І в мене виникало питання, як можливо було вразити гравця нашої команди, якщо за для цього потрібно було б вийти правіше та вишче від нього, а цей сектор перекривали ще трі бійця, котрі знаходилися вишче та лівіше. Питання не можна було так залишати, тому вийшов на очевидця, попросивши знайти час, та по можливості виїхати на місце, щоб з’ясувати ситуацію. Дякую, що зміг задовольнити моє прохання. Приїхавши на місце, я побачив його точку обстрілу, подивився місце, де ховався гравець нашої команди, та оцінив взагалі ситуацію. Нажаль ситуація дуже не однозначна, бо місцевість насичена великим скопченням сухих непролазних віток з великою щільністю. Про гранати, я навіть не впевнений, що цілі могла дістатися тяжча граната з чекою від пірософта, не те що маленькі картонні гранати. Ситуацію ураженя гравця ще ускладнювало сухе дерево над ним з великим скупченням сухих віток, та бугор перед котрим теж були щільні кущі, за котрим він ховався. За бугром був не окоп, а спуск у низ, з додатковими бугорками, за котрими можна було сховатися від гранати. Та гранати банально могли скатитися у низ, при потраплянні за бугор. Місце, звідки велася стрільба у бік гравця, виключала ураження його у торс, а тим паче у лівий бік. Я сам сів на його місце, в невигідну позицію, але допустиму для проведення маневру, щоб була можливість із укриття вести стрільбу по противнику. При всьому при цьому в мене вдалося попасти одним шаром із черги шарів, випущеної мені у голову. При чому видно було тільки мою голову. Влучання у торс було неможливе, та всі шари зісталися у густих кущах перед бугром. Але це ще не все, наш гравець не стріляв, що підтвердила Шановна Пані, що написала цей трактат. Навпаки, він по рації доводив інформацію гравцеві нашої команди, який був правіше від нього, та був правим фланговим. Його стрільбу як раз і наводив на умовного противника наш звинувачений гравець. Але і це ще не все. Не вирішеним питанням була траєкторія пересування нашої поважної пані. Благо зв’язок дозволив зв’язатися з нею, та по фото вона підтвердила слова нашого гравця, а не очевидця. Залишивши автомат під кущем, вона підповзала під бугор та при спробі закинути гранату була вражена у грудь від нашого гравця (бо стріляти у лице з такої відстані дуже не поважно, та не допустимо у нашої команди. Гра друзів все таки). Так, граната все таки залетіла і вразила нашого гравця, але шари потрапили в неї раніше, ніж граната покинула її руку. Саме це питався обговорити з поважною пані наш гравець, знявши балаклаву та отримавши у лице саме у неігровій ситуації. (дай Бог совісті, тому хто стріляв). Від себе ще раз скажу, ситуація дуже складна, саме із за місцевості на місці подій. Дуже багато сушняка с великою щільністю. І однозначно сказати, що гравець був поражений не можливо. Кожен гравець нашої команди дуже відповідально відноситься до цього питання, та ми користуємося правилом, влучили – іди на мертвяк та роби висновки де не допрацював. Бо якщо пропускати такі моменти ніколи не станеш краще. Ми відносимось до цього як до тренувань та вдосконалення себе як гравця, і моменти, коли ти вражений дуже для нас важливі, бо саме вони змушують нас рости. Та питання чесності та гідності в нас теж на першому плані. Самі не любимо «победунов», бо це шлях у низ. Нажаль мало хто це розуміє, що коли тебе вражено – це не поразка та не ганьба. Це скарб. Це потенціал, що дає можливість стати краще в ділі, де маєш жагу до розвитку. Я вибачаюсь перед спільнотою, що доводиться писати таке у чаті, де замість цього всі чекають на позитивні емоції та оповідання про красиві моменти гри, але мене нажаль змусили, та зістатися у стороні при відкритих образах у сторону нашої команди я не можу. Ще раз дякую за гру, та можливість вдосконалюватися. Та маю надію, що гравці почнуть приділяти більше уваги яскравим моментам від гри, а всі подібні питання вирішувати на місці та розходитися мирно, як друзі. Адже це все ж таки гра друзів!
Вопрос слегка не по теме.
. Какое у вас допустимое расстояние , что бы стрелять в лицо?.
... Вопрос не является провокацией.
... Это мой личный интерес.
Дистанции для стрельбы регламентируются общими правилами страйкбола и логики.
Скандалы интриги расследования..... Показать все что накрыто или скрыто.....
Интересное расследование. ;) Теперь бы понять, с какой команды боец? (может расцветку формы запомнила? или особенности снаряги? итд)
П.С. Полигон , мы называем чаще "Балка" - очень интересный полигон. Жаль не часто там играем...
Та да, полигон отличный. Там можно проводить подготовку к рейдам))))
А по поводу бойца - знаю и его и команду. Но один боец это ж не вся команда.
На играх проводимых мною существует правило - говори на финальном построении или молчи вечно.
Впредь прошу придерживаться этого правила всех участников игр где я являюсь организатором.
Но если все же приходится озвучивать факты (при учёте, разбора их на построении), то без обиняков, намёков и тд. Необходимо указывать позывной, команду, город и в том, в чем подозревается игрок.
Да именно подозревается, ибо только видеозапись может приниматься как доказательство.
Я не собираюсь становиться ни на одну из сторон.
Только повторюсь, ветки в нашем хобби играют с нами злую шутку.
80% случаев когда я был уверен в 100% попадании, и подозревал в маклаудизме, оказывались напрасными.
Купите Ренкам (камеру с зумом) и вы сможете в этом убедиться сами.
В неё хорошо видно как шары рикошетят от веточек, стеблей травы, сдуваются ветром, перекручиваются хопом и тд.
То же касается и гранат, особенно вогов. Тут ракурс нас подводит, вам с вашей стороны кажется, что граната лягла в 2 метрах от противника, на самом деле да, 2 метра и ещё 8 но дальше.
Может быть масса случаев и ситуаций. Как например эта, боец инициировал гранату и в него попали, он должен её отбросить.
Мы друзья,и мы должны решать все вопросы на месте. рассмотрев все варианты, и проведя эксперименты. Мы так делали. И вопросы отпадали, руки жались и вопрос закрывался.